Мій Шевченко

Геніальний Поет, письменник, художник, витончений модник і Чоловік-великий шанувальник жіноцтва.
З Днем народження, Тарасе!
Читати за посиланням
https://bookarthouse.wordpress.com/2017/03/09/%D0%BC%D1%96%D0%B9-%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-2/

Мій Шевченко

Розуміння людського, захованого під образом поета і художника, допомагає відчути в Кобзареві певну спорідненість з власними почуттями, смаками, уподобаннями. І навіть слабкостями.

Зазираємо… Розуміємо… І, як люди розумні та високоінтелігентні, не осуджуємо…

Читати за посиланням

https://wordpress.com/read/feeds/45052275/posts/1368618640

ШЛЯХАМИ АКАДЕМІКА ВОЛІ

Шевченко-поет... Шевченко-художник... Шевченко-людина...
Багатогранного Шевченка з його людськими почуттями намагалися пізнавати львівські художники, які 1997-го року здійснили першу поїздку по Україні Тарасовими шляхами. А в наступні роки потягнувся ланцюжок мандрів у Литву, Санкт-Петербург, Казахстан. Із особистих розповідей мистців Євгена Манишина, Ореста Скопа, Петра Сипняка, Михайла Демцю, Михайла Безпальківа, Володимира Патика, Зеновія Кецала, Ореста Косара, Марти Луків, Віктора Стогнута, Олександра Коровая, Олександра Крохмалюка, Сергія Міхновського, Юрія Лесюка, Любові та Володимира Яцківих, Ігоря Гавришкевича, Дмитра Парути та ініціатора поїздок, тодішнього директора Львівського палацу мистецтв Романа Наконечного, із аналізу листів і щоденникових записів Тараса Шевченка багато років тому народилася моя книжка "Шляхами академіка волі", видана Музеєм Тараса Шевченка Львівського палацу мистецтв 2012-го.

Трішки вам малознаного про Тараса...

"От ми спізнаємося, дружимося, переходимо на "ти", а наостанку заходять між нами фінансові зносини. (Йдеться про Василя Апрелєва, "ротмістра кавалергардського полку).
Він мені замовляє свій портрет. Я згоджуюся, щоб він, приїздячи до мене на сеанси, привозив власне снідання, що складалося з 200 устриць, четвертини холодної телятини, 6 пляшок портеру та 1 пляшки джину. Все це по-дружньому з'їдалося й випивалося протягом сеансу. Третій сеанс розпочали ми на "ти" і скінчили його шампанським. Я був у захопленні від друга-аристократа. Скінчилися сеанси, йду я до друга взяти мзду. Другові ніколи, нікого не приймає. Вдруге - те ж саме, втретє, вчетверте, і так до десяти разів - те ж самісіньке. Я плюнув йому на порога та й ходити кинув. Таких приятелів було у мене багато і, як на підбір, все люди військові". (Із "Щоденника" Т. Шевченка від 2 липня 1857 р.)
Леся Олендій "Шляхами академіка волі"
https://issuu.com/kobzarmuseum/docs/shljahamy