ІГРИ П'ЯНИХ БОГІВ
За мотивами кінострічки Вуді Алена "Опівночі в Парижі"Вогнище догоріло. На попелищі минулих днів стогнуть обвуглені мрії, що не здійснились. Після бурі влігся пил доріг, що вдаль не повели. Мрії просять про реабілітацію, однак процентність опіків не сумісна з життям. Це називається садомазохізм - добровільне розп'яття власного й чужого (чи рідного?) життя. У Парижі - дощ.
Шукаєш глибоке пояснення тому, чому пояснення нема: Лібер із Венерою впилися і засвяткувались. Зустріч двох сторонніх - всього лиш їхня п'яна гра. І їм не втямки, що за дружнім застіллям, хильнувши надмір вина, поплутали персонажів. Розпалили небезпечне багаття: "3:1" чи "1:3" - некласична геометрична фігура. Почуття - не забавка: він - він - він - вона.
Вона не ділиться натроє і, розставляючи по місцях "він" і "він", розпалює високе багаття, у якому згорить те, що накрутили боги. І не тільки. У багатті згорять її почуття, що не ділилися навпіл. Пікаcсо, Хемінгуей - у кожного власна стезя. Її серце полонив письменник-сценарист із майбутнього. Поміж ними - прірва століть. І вона її збільшить, зваблена минулим "до...".
У Парижі - дощ. А поміж минулим і майбутнім - величезний клубок веселих ігр п'яних богів...
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/?ref=aymt_homepage_panel
