Хитаються стіни. Руйнуються мости.

Невидимі громи розсікають небо

Нас більше немає у нашому "ми"

Минуле трансформувалося в зеро.

Апокаліпсис нас всіх розділив

Позамикав у різних межах планети

Як бджіл посадили у вулики світ,

Як на звірів й птахів накинули тенета.

Спинились години, змішались часи

Бій ведуть сили темряви й світла

Правлячі світу пишуть правила гри,

Визначають матрицю як дійсність.

ДАЛІ', як тобі такий сюрреалізм,

Де сон зловив реальність у сіті?

Проте суть у нього залишилась та ж -

Тобою мальовані езотеричні змісти.

"Народження..." - для глибоких умів

Високий Дух творить нове людство

Нівелює страхи, неспокій, злість

Переносить нас в П'яту сутність.

 

Леся Олендій (ОЛУКА)

 28.04.2020

                                                    

На перонах станції Вічність три потяги затримались на мить
У потязі Минуле пасажирів зібралось найбільше:
Там - душі із Всесвіту, які недавно відійшли
І ті, пам'ять про які сягає минулих століть.

Поміж ними не існує розмежування на соціальні класи
У Всесвіті не знають багатіїв, вбогих і середняків
Їхні здобутки міряються довгими  кілометражами любові,
Якою вони колись когось збагатили у світі земнім.

А разом із ними, у СВ вагонах, шлях ділять душі живих
Ті, що не вміють чи розівчились бутувати в теперішнім часі
Для них вчорашній дощ веселіший за
нинішнє сонце у вікні
У кожного на те - міх приватних причин.

У потязі Сьогодні не так гамірно, як у першім
Хоча тут місця вистарчило б для усіх живих
У нім жваво спілкуються лише ті, хто живе у моменті зараз
Не зависає у минулому, не турбується про майбутні дні.

У потязі Сьогодні панують відчуття гармонії й спокою.
Тут милуються заходом сонця наприкінці дня
Насолоджуються палахкотінням дров у гірській ватрі
І цінують кожну мить зустрічі як єдиний шанс.

У потязі Майбутнє шумно й емоційно як на чемпіонаті світу
Душі живих воюють за проекти примарних подій
Бронюють квитки у поїздки, яких може ніколи й не бути
І здають в оренду площу власних сьогоднішніх днів.

Вони втрачають стільки ж як і ті, що живуть у минулім
Нова реальність може зіграти з ними недобрий жарт
І одних, і других врятує розсудливий спокій і світло любові
Щире самокаяття і повернення у сьогоднішнє зараз.

Час відправлення. У потязі Минуле відчіпляють вагони.
Душі з Всесвіту прямують у напрямку
"Комедія" Данте.
На пероні залишаються лише СВ із живими, які ностальгуюють
Їм дається вибір - не залишитись у межичассі.

Скасовують відправлення потягу Майбутнє.
Пасажирам оголосили про зміну напрямку руху
Його вагони доєднують до потягу Сьогодні
Чимало пасажирів, штовхаючись, поспішають вийти.

На станції Вічність душі проходять перевірку на неемоційність
На вміння вмикати розсудливий спокій у ситуації небезпеки й тривоги
Їм пропонують комунікування із духовним світом
І лише від них залежить куди вони звідти поїдуть.

Леся Олендій

08.04.2020

Феномен жіночої прози

Чудове узагальнення моєї торчості. Єдине зауваження до тексту - відзнака "Коронації слова" за роман "Гніздо горлиці" належить не мені, а буковинському авторові Василю Мельнику за однойменний роман...
http://libgonchar.org/images/stories/FenomenPr4-compressed.pdf

Роман "Гніздо горлиці" внесли у нову класифікацію - сімейна сага...

http://blog.yakaboo.ua/tse-vam-ne-santa-barbara-14-simeynykh-sah-dlya-osinnoho-bingo/

ПАКУЙТЕ ВАЛІЗИ РАЗОМ...

ПАКУЙТЕ ВАЛІЗИ РАЗОМ...

Крізь ледь привідкриті віконниці свіжий подих вітру приніс звістку від Неї. Співай акапелло у дуеті з власними засторогами.

Руйнація установок несе з собою зміни. Іноді це - можливість навчитися танцювати на залізничних шпалах. У чотири ноги.

Попусти краватку. А краще зовсім зніми. Розстібни комір сорочки до видимості оголених грудей під нею. Послаб ремінь безпеки. 

Автентичність дарована нам від народження. Втамуй спрагу чаєм із льодом й лимоном. Програмуй час на ловлю невловимого у сачок.

Найвища правда не спливає з годинами. Не минає як неплановані чи очікувані зустрічі. Розпинаючи серце болем, залишиться з тобою.

Поміж Ним і Нею - небесний зв'язок. Тасуючи століття як карти у колоді, почуття щоразу обирають нові мости. Для зустрічі двох. 

Отримайте виграш за лотереєю. Пакуйте валізи разом...

24.09.2017

Газдиня Осінь

 Газдиня Осінь

Вона нахабно виштовхала свою попередницю у плечі і замела за нею її сліди. Завіяло дощем, збиваючи з дерев миттєво пожовкле листя. 
Ми взяли у руки парасолі, вбралися в дощовики і попрямували туди, де похмуре небо сіє лісовий врожай. Час збирати гриби.

Я відчинила тобі двері свого світу. Подарувала від нього ключі. Ти увійшов, роззирнувся і не зрозумів. Здивовано вигукнув і притих.
У небесах – птахи, волосся тріпає вільний вітер, навмання ведуть сотні стежин. Віджени подалі свої страхи. Ризикуй і йди. 

На футбольному полі по одинадцять гравців. Але ти, вроджений уболівальник, не розумієш сьогодні їхньої гри. Кажеш, я поплутала твої думки.
Зніми окуляри. Увімкни мізки: не всіляка піймана риба здатна вислизнути з рибацьких сітей. Не кожен подорожній може сподіватися на кухоль води.

Вона скорочує теплі днини, наближаючи час до зими. Дарує хризантеми, пригощає смаженими каштанами, закутує нас у шалі.
Ми розкриваємо одну на двох парасолю, тулимося один до одного. Рятуємося від холодних крапель дощу у салоні авто. Обмін енергіями - тепло. 

18. 09. 2017

https://www.facebook.com/writercpromoter/notifications/

ЗАВЕДИ МОТОЦИКЛ

"Пообідавши, знову підійшла до барної стійки випити кави. Перший подвійний еспресо освіжив мою голову і через годину я могла б впевнено вирушати в дорогу. "Цей Віллі, - звернулася я до бармена, відсьорбнувши новозаварену ним каву. - У якому номері він зупинився?" "Він від'їхав перед тим, як я доставив вам його подарунок". Услід за словами бармена у кишені моїх джинсів завібрував телефон. Я допила каву. Купила плитку темного шоколаду зі смаком кориці засолодити смуток, що клубком підкрадався до горла і поспішила у номер. Роздяглася, залізла під ковдру, подивилася на дисплей. "Зустрінемося через тиждень у Барселоні, Анно?.." Повідомлення від Віллі. Цікаво! Невже я йому щось пообіцяла?! Усередині розлилося хвилювання: у моїй мандрівці з'явилася інтрига. Чи не це - основна мета, задля якої я зрушила з місця свого "Kawasaki"? Попри те, що Барселони у теперішньому маршруті я не планувала, між мною і цим цілковито чужим чоловіком простягнулися лінії спорідненості. І вони вихлюпували за межі любові до мотомандрів. Сподіваюся лише, що після ...енного випитого спільно келиха вина, мені не розв'язався надміру язик і я не бовкнула зайвого у відповідь на його відвертість про сімейну трагедію..."

(Уривок із оповідання "Червоні рукавиці")

- Як називається цей спорт? 

- Супертуризм, - Алессандро максимально розслаблений. Тут він відпочиває по-справжньому. 

"Супертуристи (то, звичайно ж, ми) спостерігають за суперзмаганнями із супертуризму. Навіть мені тисячовідсотковому «чайнику» із знаннями супертуризму видалося цікаво. Вигадала собі гру: вихопила зором три різноколірних автівки, уявила, що не водії, а я керую ними з допомогою пульту. Визначила для себе найяскравішу - помаранчеву, вибрала її як очікуваного переможця. Заперечуючи мої надії й сподівання, найвмілішим із трійки показав себе двоколірний жовтавий зелепух. А мав же ж бути серед найбільших невдах. Життя міряє власними критеріями: не завжди яскравість ознака професіоналізму й успіху однаково як непримітність – не обов’язково сірість. Услід за зелепухом фінішувала волошкова спортивка. Так я й передбачала. Коли "апельсинка" прийшла до фінішу останньою засмутилася зовсім трішки. Запевнила себе в тому, що на одному з поворотів не спрацював мій пульт керування. Списала все на форс-мажор

Неочікувано для самої себе отримала неабияке задоволення від атракції автозмагань. Ще й нове слово вивчила - супертуризм!".

Настав час і для реалізації Євиних бажань у спільній мотомандрівці. 

(Уривок із оповідання "Супертуристи")

Збірка "Заведи мотоцикл", Видавнича група КМ-Букс

Видавнича група КМ-Букс на Форумі видаців знаходитиметься на Стенді № 128.