Газдиня Осінь
Вона нахабно виштовхала свою попередницю у плечі і замела за нею її сліди. Завіяло дощем, збиваючи з дерев миттєво пожовкле листя.Ми взяли у руки парасолі, вбралися в дощовики і попрямували туди, де похмуре небо сіє лісовий врожай. Час збирати гриби.
Я відчинила тобі двері свого світу. Подарувала від нього ключі. Ти увійшов, роззирнувся і не зрозумів. Здивовано вигукнув і притих.
У небесах – птахи, волосся тріпає вільний вітер, навмання ведуть сотні стежин. Віджени подалі свої страхи. Ризикуй і йди.
На футбольному полі по одинадцять гравців. Але ти, вроджений уболівальник, не розумієш сьогодні їхньої гри. Кажеш, я поплутала твої думки.
Зніми окуляри. Увімкни мізки: не всіляка піймана риба здатна вислизнути з рибацьких сітей. Не кожен подорожній може сподіватися на кухоль води.
Вона скорочує теплі днини, наближаючи час до зими. Дарує хризантеми, пригощає смаженими каштанами, закутує нас у шалі.
Ми розкриваємо одну на двох парасолю, тулимося один до одного. Рятуємося від холодних крапель дощу у салоні авто. Обмін енергіями - тепло.
18. 09. 2017
Немає коментарів:
Дописати коментар