Тетяна Белімова, Ольга Деркачова та Ніка Нікалео про Львівський жіночий літературний клуб, про його письменниць, про збірки клубу, Львів та "Львів Кава Любов"
http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=1109785
Показ дописів із міткою Львівський Жіночий Літературний Клуб. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Львівський Жіночий Літературний Клуб. Показати всі дописи
понеділок, 11 січня 2016 р.
середа, 6 січня 2016 р.
З кавою - про любов
Завідувач відділу культури "Львівської газети" Ярина Коваль про "Львів Кава Любов"
З кавою – про любов
Книжка «Львів, кава, любов», яка побачила світ у «Клубі сімейного дозвілля», для новорічно-різдвяного періоду саме те, що треба: мороз, сніг за вікном, а ти – вдома на канапі під ліжником чи пледом з цією теплою книгою та філіжанкою запашної кави. Можливо, стереотипно, втім правдиво
Львівський жіночий літературний клуб в особі одного з основних генераторів ідей цього клубу та упорядника книги «Львів, кава, любов» Ніки Нікалео ще рік тому так і замислив: щоб було душевно, щиро і про нас. Бо Львів, наголошує Ніка Нікалео в передмові до видання «це не ратуша і не костел Ельжбети, тим пак це не церква святого Юра або ж новомодна «Арена-Львів»… Львів – це його мешканці й ті, хто щоденною працею створює його, як тепер кажуть, імідж. Львів – це ті, хто живе у ньому і творить, хто вперто іде до своєї мети, не зраджуючи його з іншими містами у пошуках кращої долі. Львів – це кохання, кава, чоколяда, це вона і він, себто Львів…»
Замислили й зробили. Якихось два місяці після озвученої ідеї новели від авторок майбутньої книги вже лежали в упорядниці на столі. Наталія Гурницька, Галина Вдовиченко, Дара Корній, Вікторія Гранецька, Леся Олендій, Ірина Хомин, Тетяна Белімова, Любов Долик, Ольга Деркачова та й сама Ніка Нікалео репрезентували власні історії не стільки про місто, скільки про нас у ньому. Сьогоднішніх і колишніх, веселих і сумних, вишуканих і простакуватих. Дуже різних і в різних контекстах на тлі саме львівського антуражу. Бо людина як така, попри всі винаходи часу, в основі своїй не змінюється, змінюються тільки декорації. Отож авторок об’єднали найтепліші почуття саме до декорацій Львова, його атмосфери.
Коли книга тільки вийшла у світ, хтось зверхньо кинув про неї (із заздрістю чи ні?) – «гламурна». Але гламуру з тим негативним присмаком, яким повіяло від цього слова, насправді тут немає. Є обкладинка, яка реально вабить взяти книгу до рук, є авторки з їхнім світоглядом, темпераментом, характером та манерою письма, є їхні історії – вигадані чи правдиві, є різні форми висвітлення цих історій. Тобто є розмаїття, а це завжди цікаво. Тим паче, що в розмаїтті часто-густо якісь усталені стереотипи мають шанс зруйнуватися.
Такою новелою, що руйнує стереотипи, є, для прикладу, вміщена у книзі новела Галини Вдовиченко «Ймовірність дощу нуль відсотків». «Львів – різний, він не лягає в прокрустове ложе чужих сподівань, це місто може зіграти з людиною дуже злий жарт», – ділилася письменниця на цю тему думками з «Газетою» напередодні.
Натомість Львів Лесі Олендій, яка вже п’ять років мешкає в Італії, є такий, яким вона хоче мати його у своєму серці. Бо міста сьогоднішнього, буваючи в Україні два рази в рік, Леся вже, як твердить сама, добре не знає і не відчуває. Отож намагається його наблизити, й через власну новелу «Італійський нащадок» також.
Про кожну з авторок та їхні новели можна чимало говорити. А резюмує все винесена на обкладинку теза: «Це – історії про закоханих та покинутих, про щасливих і тих, хто загубив себе, про романтику та буденність, про жінок і чоловіків, про тебе й про мене. Деякі з цих оповідань солодкі, як збиті з ваніллю вершки або справжнє кохання. Інші – гіркі, як свіжозварена кава та спогади про доленосні події нашого нелегкого минулого. Треті залишають по собі тонкий аромат цинамону, мускатного горіха та містичних збігів».
То що? Ви як хочете, а в мене кава вже на столі, я – читати…
Замислили й зробили. Якихось два місяці після озвученої ідеї новели від авторок майбутньої книги вже лежали в упорядниці на столі. Наталія Гурницька, Галина Вдовиченко, Дара Корній, Вікторія Гранецька, Леся Олендій, Ірина Хомин, Тетяна Белімова, Любов Долик, Ольга Деркачова та й сама Ніка Нікалео репрезентували власні історії не стільки про місто, скільки про нас у ньому. Сьогоднішніх і колишніх, веселих і сумних, вишуканих і простакуватих. Дуже різних і в різних контекстах на тлі саме львівського антуражу. Бо людина як така, попри всі винаходи часу, в основі своїй не змінюється, змінюються тільки декорації. Отож авторок об’єднали найтепліші почуття саме до декорацій Львова, його атмосфери.
Коли книга тільки вийшла у світ, хтось зверхньо кинув про неї (із заздрістю чи ні?) – «гламурна». Але гламуру з тим негативним присмаком, яким повіяло від цього слова, насправді тут немає. Є обкладинка, яка реально вабить взяти книгу до рук, є авторки з їхнім світоглядом, темпераментом, характером та манерою письма, є їхні історії – вигадані чи правдиві, є різні форми висвітлення цих історій. Тобто є розмаїття, а це завжди цікаво. Тим паче, що в розмаїтті часто-густо якісь усталені стереотипи мають шанс зруйнуватися.
Такою новелою, що руйнує стереотипи, є, для прикладу, вміщена у книзі новела Галини Вдовиченко «Ймовірність дощу нуль відсотків». «Львів – різний, він не лягає в прокрустове ложе чужих сподівань, це місто може зіграти з людиною дуже злий жарт», – ділилася письменниця на цю тему думками з «Газетою» напередодні.
Натомість Львів Лесі Олендій, яка вже п’ять років мешкає в Італії, є такий, яким вона хоче мати його у своєму серці. Бо міста сьогоднішнього, буваючи в Україні два рази в рік, Леся вже, як твердить сама, добре не знає і не відчуває. Отож намагається його наблизити, й через власну новелу «Італійський нащадок» також.
Про кожну з авторок та їхні новели можна чимало говорити. А резюмує все винесена на обкладинку теза: «Це – історії про закоханих та покинутих, про щасливих і тих, хто загубив себе, про романтику та буденність, про жінок і чоловіків, про тебе й про мене. Деякі з цих оповідань солодкі, як збиті з ваніллю вершки або справжнє кохання. Інші – гіркі, як свіжозварена кава та спогади про доленосні події нашого нелегкого минулого. Треті залишають по собі тонкий аромат цинамону, мускатного горіха та містичних збігів».
То що? Ви як хочете, а в мене кава вже на столі, я – читати…
неділя, 6 грудня 2015 р.
https://www.youtube.com/watch?v=zlxwMyO0xBI
"ЛЬВІВ, КАВА, ЛЮБОВ"
Наталя Гурницька Галина Вдовиченко Дара Корній Вікторія Гранецька Olesya Olendiy Ольга Деркачова Nica Nicaleo Tetiana Belimova Любов Долик Ірина Хомин Видавництво "КСД" Львівський жіночий літературний клуб
Стільки є міст, як в небі звізд
Срібло років на скронях і бровах.
Де хочеш йди, і як знаєш роби,
Та за шастям їдь лиш до Львова!
https://www.youtube.com/watch?v=zlxwMyO0xBI
Наталя Гурницька Галина Вдовиченко Дара Корній Вікторія Гранецька Olesya Olendiy Ольга Деркачова Nica Nicaleo Tetiana Belimova Любов Долик Ірина Хомин Видавництво "КСД" Львівський жіночий літературний клуб
Стільки є міст, як в небі звізд
Срібло років на скронях і бровах.
Де хочеш йди, і як знаєш роби,
Та за шастям їдь лиш до Львова!
https://www.youtube.com/watch?v=zlxwMyO0xBI
Підписатися на:
Дописи (Atom)