ТОП-5 книжок, які розігріють ваші почуття

Лютневі морози завжди важко сприймаються людьми. Ніби вже й до весни рукою можна дотягнутися, але все ж треба ще перечекати ці останні холоди. Щоб вам дуже сильно не дошкуляли морози пропонуємо п’ять книжок, які не дадуть змогу вам змерзнути й розігріють ваші почуття.

Наталія Гурницька "Мелодія кави в тональності сподівання"

Наталія Гурницька у літературному 2014 році стала справжнім відкриттям – сучасна українська письменниця, своїм дебютним романом "Мелодія кави у тональності кардамону" довела, що ніжний і витончений український жіночий роман впевнено випереджає закордонних конкурентів. Один із лідерів за популярністю в Україні 2014 року за рейтингом ТОПів книгарень, він вимагав продовження. І сьогодні чарівна мелодія кави, що розповідає історію юної городянки, яка жила і кохала в місті Лева в середині позаминулого століття, зазвучить знову. У новій тональності – тональності сподівання…

Історія дівчини Анни, яку доля випробувала немов на гойдалках – то щастям з коханою людиною, то болем втрати усього. Єдине, заради чого живе тепер – дитина коханого, там під серцем, яке ще досі тримає любов в облозі. Чи здужає вона вгамувати біль утрати й навчитися жити без Адама, чи зуміє завершити чоловікові справи, чи відгукнеться її серце на знову почуту мелодію любові?

Ця книжка не залишить байдужим. Цей роман не забудеться, не зітреться з пам’яті, неодмінно торкнеться серця ніжними, мудрими словами, покличе до своїх сторінок лагідним теплом неймовірної історії про вічне кохання.

Леся Олендій "Гніздо горлиці"

Фільм "Гніздо горлиці" став помітною віхою в українському кінопросторі й здобув минулого року декілька міжнародних та українських премій. Проте важливішою за нагороди стала піднята болюча тема сучасної масової жіночої еміграції на заробітки за кордон. Проблема ця соціальна, фінансова, й як наслідок, духовна.

Леся Олендій – українська письменниця та журналістка, яка народилася й виросла на Львівщині, а згодом вийшла заміж за італійця й переїхала жити до Італії. Вона не перестала писати українською, тож не дивно, що писати роман за сюжетом фільму довірили саме їй.

Покидаючи на два роки рідне гніздо – коханого чоловіка і вже дорослу донечку-студентку – Дарина вірила: з її поверненням у родині лише додасться щастя. Колись у дитинстві батько розповів малій Даринці про сизих горлиць, які будують свої гнізда лише там, де живуть щасливі люди… Дарина пишалася золотими руками свого чоловіка, красунею-донечкою. Заради них два роки тому вона покинула своє гніздо. І ось тепер повертається – з "єврами", зі спогадами, з болем в очах, з маленьким життям, що б’ється десь під серцем…

http://www.segodnya.ua/opinion/stolyarenko/top-5-knizhok-yak-rozgryut-vash-pochuttya-796536.html

Перші читацькі відгуки на роман Гніздо горлиці

Перші читацькі відгуки на роман "Гніздо горлиці"

Андрій Клочаник разом з Olesya Olendiy у Skole.

Вчора о 7:57 · 

Леся Олендій. «Гніздо горлиці».

#ФабулаКнигоманія2017,
#ФабулаКнигоманія2017_42

13/52 Книга з нещасливим фіналом.

Два вихідні вечори я міг загадувати бажання, тому що провів їх з двома Даринами…одна, звичайно, моє маленьке «чудо», а ось друга героїня роману Лесі Олендій, який написаний за кіносценарієм до українсько-італійської стрічки…

Зізнаюся одразу, фільм ще не бачив і тому порівнювати не маю з чим, та воно того і не варто, для мене книга була окремим, в даному випадку, літературним твором, так я її і сприймав…

Тепер зовсім трохи, як і зазвичай, про враження…

Історія, що розповідається в книзі, зовсім не нова, у нас на Західній Україні, та і не тільки тут, її можна почути тисячу разів, просто поспілкуватися зі знайомим, друзями та і зі звичайними людьми…Це історія жінки, яка волею долі змушена на життя своє і родини заробляти на чужині…скільки їх таких є, тисячі…десятки, сотні тисяч…?...жінок, які поневіряються по світу у пошуках заробітку, а потім спустошені повертаються назад на Батьківщину, з «єврами», які «…зароблені на сльозах, сльозами і обертаються…» в житті Дарини, і, інколи не тільки з ними, а ще із іншим скарбом.…

І скільки є ще таких, що не повертаються…

Вразив текст, діалоги і цілісні сформовані образи персонажів,….до речі, і італійську можна трохи вивчити…)… Ще в книзі дуже детально описані традиції святкування Великодня в Італії та на Буковині, іде їх порівняння, хоча, як пише сама авторка, «українська й італійська традиції святкування Великодня навіть близько одна з одною не стояли», та це і зрозуміло…одразу помітно, що письменниця знайома з цим усім особисто…),…а ще є захоплення красою українських Карпат і італійською Генуєю…

Не буду розкривати весь сюжет, не цікаво буде читати, просто на кінець скажу, хоча книга і закінчується досить трагічно, все рівно в ній є віра, любов і сподівання, адже горлиці в’ють свої гнізда лише там, де живуть щасливі люди…

Щиро Ваш….Андрій К.!...простий читач гарних книг…)

P.S.:… Дякую. пані Олесю, що продовжуєте ламати для мене стереотипи про «жіночу» літературу... 

Myroslava Sulyba Прочитала на одному подиху. Книжка дуже цікава. Рекомендую усім.👍👍👍

ГНІЗДО ГОРЛИЦІ

Роман "Гніздо горлиці" у тридцятці найцікавіших новинок початку 2017-го року за визначенням yakaboo.ua
http://blog.yakaboo.ua/30-novynok-sichnya-vid-ukrayinskyx-vydavnycztv/

"Коментаторам" роману "Гніздо горлиці"

Присвячується усім "коментаторам", хто чув дзвін та не знає, звідки він і кому я у будь-якому випадку дякую за "відгуки", принаймні один вже такий є :) Аби стверджувати, що книга один в один повторює кінострічку, треба було або кінофільм дуже неуважно дивитися, або зовсім неуважно роман читати. В книзі є частини, яких, не зважаючи на те, що створено її за кіносценарієм, немає у кінострічці. Сюжет розширено завдяки моїм власним знанням про Італію і не тільки. А як можна не зауважити різницю в кінцівці кінофільму і роману для мене було б цілковитою загадкою, якби не наштовхувало на думку про те, що авторка коментаря взагалі книжки в руках не тримала, а написала його на чиєсь замовлення. Що ж... і за це дякую - це також вияв уваги до моєї творчості :) 
Нижче наводжу один із (!) уривків роману, що не відповідає жодному кадрові у фільмі:

"...  Дарина присіла на лаві біля будинку й поринула думками у спогади двадцятирічної давності. Скрипка, бубни, цимбали. Гуцули й гуцулки у пишному вбранні: вишитих сорочках, спідницях, штанях, кептарах. Дівчата з багатими в’язками яскраво червоних коралів на грудях. Радість у Дарининих очах. Їй понад усе хочеться, аби гуцули танцювали навколо неї з Дмитром свій запальний аркан, посвячуючи його в чоловіки. Але тоді, коли вона за нього заміж виходила, аркан як гуцульський танець, як і тепер, вже танцювали лише на сцені. Найголовніший день її життя. Обряд виводин молодої під депресивні слова весільної обрядової співанки:

Зашуміла буковинка, єк си розвивала,

Заплакала дівчиночка, єк си виддавала.

Ой не шуми, буковинко, та й ни розвивайси,

Ни плач, ни плач, дівчиночко, та й ни виддавайси...

...Заплакала дівчиночка у третю середу

Єк вдарила лиха доля у личко спереду.

... Їй зовсім не хотілося, аби на її весіллі співали про лиху дівочу долю. Дарина воліла чути не співанки голосіння-оплакування, а пісні радісні й веселі. Нехай і не про кохання, а про любов до рідної Буковини. Із пам’яті виринули слова пісні у виконанні її уславленої землячки «Мій рідний край Черемоша й Прута (Буковина)». Дарина й не завважила, як упівголоса почала наспівувати:

Там, де гори, полонини,

Де стрімкі потоки річок,

Де смерічок ген розмай,

Ллється пісня на просторі.

Вільна, сильна, наче море,

Про мій милий рідний край.

І у синю даль

Понад горами лине пісня ця!

Про чудовий край,

Чарівний край Черемоша й Прута!

Край, мій рідний край,

Пісенний край завзяття і труда.

Ти — моя любов, ти рідна матінко-моя земля!

— Мамо, у тебе — чудовий голос, — присіла біля неї Мирося. Всміхнулася доньці самими кутиками вуст і прошепотіла:

— Розкажу тобі одну таємницю. Але не про пісні і не про співання. А про танці. Існує така життєва мудрість: якщо хочеш пізнати людину — запроси її на танець. Бо кожен танцює так, як живе. Якщо тобі з хлопцем добре танцюється, то і житися буде добре. Якщо тобі підходить його ритм у танцях, то підійде і в житті.

— Правда? То правда, мамо?! — Радісно-збуджено вигукнула Мирося. — Якщо правда те, що ти кажеш, то дуже файно. Бо ми з Михасем завжди танцюємо в одному ритмі. І навіть шпортаємося однаково.

Дарина пригорнула до себе доньку й поцілувала її у маківку..."
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/

Уривок із роману ГНІЗДО ГОРЛИЦІ

«Увесь вечір, переходячи з вулиці на вулицю, навмання бродить містом. Опиняється біля головного католицького храму Генуї дуомо Сан-Лоренцо на однойменній площі. При вході до собору, як до живої кицьки, тулиться обличчям до скульптурної морди царя звірів, несвідомо гладить рукою одного з двох левів, що сидять обабіч сходів. Довгим поглядом блукає площею Сан-Лоренцо. Генуя — місто, де на різних вулицях і в різних його будівлях живуть кілька десятків привидів. Площа Сан-Лоренцо — одне з таких місць. У давньоримську історію Генуї цей простір обіймав некрополь. Чимало саркофагів, використані повторно, перенесено в передню частину собору, там, де уночі, напередодні свята святого Іоанна, покровителя Генуї, за переказами, зустрічаються всі дизайнери, художники і робітники, які протягом століть докладали свої знання й уміння до будівництва храму. А простором перед собором досі бродять душі колись похованих під його землею. Підказала б Дарині бодай якась із душ-блукачів, як їй вчинити.

Заходить усередину помолитися. Довго сидить на лаві в урочистості церковної тиші. Тут її думки вишиковуються в рядочок. Ні, зараз вона у дім Тревізо не піде. Зараз вона ще не готова з ними розмовляти й щось пояснювати. Не готова до нових безпричинних бурчань синьйори Вітторії. Не готова й до пристрасних поглядів свого італійського коханця. Нехай пізніше ввечері. Спершу їй треба находитися широкими й вузенькими вуличками давньоісторичного міста, аби краще зрозуміти власні почуття...
...Схід сонця на морі замальований в фарби Моне. Велетенська сонячна куля викочується ніби з морських глибин, переливаючи кольори, що шарами рівненько стають один поверх другого, як у майстерно зготованому барменом різнокольоровому коктейлі. На високих ліхтарях під пальмами ранковий морський спокій поважно стережуть мартини. Дарина сидить на лавці, обличчям до старого генуезького порту. Дивиться на море. Поруч з нею, сперта на лавку, стоїть її валіза. Жінка щулиться від прохолоди травневого ранку біля моря. Окремі ситуації в житті трапляються лише один раз, без повторень. У голові пролітає несвідома думка — ось так неплановано реалізувалося її бажання відстрочити на ніч повернення в будинок Тревізо. Ніч, яку вона провела не в квартирі, де живе Галина, а на березі моря. У товаристві з місяцем й зорями, перешіптуючись подумки з хвилями. Тут вона проведе також половину сьогоднішнього дня. Поспішати їй особливо нікуди. Ще набудеться з італійською зміюкою. Ще не раз скуштує її отрути. На третьому році життя про роботу-курорт у будинку Тревізо Дарина могла б багато розповісти. Тільки кому це потрібно? Ніхто її на ту моральну каторгу на аркані не тягнув...» 

Придбати книжку можна за посиланням - https://goo.gl/XlF1JX

ГНІЗДО ГОРЛИЦІ у продажі

В інтернет-магазині вже можна придбати мою нову книгу - роман Гніздо горлиці".

http://www.bookclub.ua/catalog/books/love/product.html?id=44039

ГНІЗДО ГОРЛИЦІ

Завершую рік ще однією гарною новиною як ще одним результатом власної творчості. Але новина від Видавництва "КСД" стосується вже початку наступного року. І це... роман "Гніздо горлиці". Однойменна українська кінострічка за кіносценарієм, що використаний мною як фундамент для написання роману, на екранах українських кінотеатрів дебютувала в листопаді.
Для мене робота над романом "Гніздо горлиці", крім заглиблення в характери і долі героїв, ближчого знайомства з Буковиною, стала ще однією можливістю показати українцям Італію зсередини. Цього разу крізь історію і побут Генуї, чудового історичного міста Лігурії, у минулому міста-республіки і, звісно ж, через характери італійців.
"...Генуезьку спільноту з незапам’ятних часів творили прибульці, які приїжджали на цю землю і на ній оселялися.
Багато суперечок точилося навколо найімовірнішого походження назви міста. Її по-різному писали й по-різному читали. Мені найближчі дві з них: латинська Ianua, що означає двері, прохід — королівське місто сперте на альпійську гірку з виглядом на море. І грецька Xenos — іноземець. Двері, якими іноземці заходять в італійське місто або проходять ним.
І є тільки те, що написано чорним по білому — одні залишаються, інші проходять... "Уривок з роману "Гніздо горлиці".

http://www.trade.bookclub.ua/novynkysichnya2017/#10

https://www.youtube.com/watch?v=zlxwMyO0xBI

"ЛЬВІВ, КАВА, ЛЮБОВ"
Наталя Гурницька Галина Вдовиченко Дара Корній Вікторія Гранецька Olesya Olendiy Ольга Деркачова Nica Nicaleo Tetiana Belimova Любов Долик Ірина Хомин Видавництво "КСД" Львівський жіночий літературний клуб
Стільки є міст, як в небі звізд
Срібло років на скронях і бровах.
Де хочеш йди, і як знаєш роби,
Та за шастям їдь лиш до Львова!

https://www.youtube.com/watch?v=zlxwMyO0xBI