КАМПАРІ ІЗ ЗОНИ

Ось і я врешті читаю одну з українських суперкниг 2015-го, яка цього року вийде друком в одному з французьких видавництв. Книгу нелегального туриста у Чорнобильську зону Маркіяна Камиша. "Прогулянка" Автора у зону відчуження просіяна крізь сито його індивідуальних спостережень, вражень, відчуттів, почуттів і авторської мови. На його голову падають Чорнобильські дощі,тіло провалюється у глибокі сніги при - 28 або в болото, ноги заносять у "схоже на потьомінське село Рассоха" і не тільки. Рекомендую читати.
А мені особисто в "Оформляндії" тепліє від знайомих будь-якому нелегальному туристу у будь-яку місцину світу туристичних посиденьок - їх тут є. Особливих для таких вилазок. І окреме дякую Маркіянові за кампарі - смакую ним із сторінок книги. Кампарі творить настрій будь-де. (Я, насолоджуючись кампарі, написала своє велике оповідання "Про що мовчала Магріт", яке невдовзі вийде друком).
"... мені настільки добре від розуміння того, що скоро нам сидіти в теплому салоні "лендкрузера" і все це пекельне, холодне шестя закінчиться, що я валю кампарі зі швидкістю звуку і останнє, що пам'ятаю перед відключкою на задньому сидінні - це Самюель, який бурмоче "пуебльо" і запускає криваво-червону кампарівську лєнту на стерильно-білий сніг". - Маркіян Камиш "Оформляндія або Прогулянка в Зону".
Насолоджуюся "Оформляндією" як добре приготовленою авторською стравою...
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/?ref=aymt_homepage_panel

ПРО ЛЬВІВСЬКИЙ ЖІНОЧИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ КЛУБ, ПРО ЙОГО ПИСЬМЕННИЦЬ, ПРО ЗБІРКИ КЛУБУ І НЕ ТІЛЬКИ...

Тетяна Белімова, Ольга Деркачова та Ніка Нікалео про Львівський жіночий літературний клуб, про його письменниць, про збірки клубу, Львів та "Львів Кава Любов"
http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=1109785

КОРОЛЕВА

Передивлялася власні архіви і віднайшла в них літературні проби 2000 року. Несподіванка і для мене. Кілька з них запропоную почитати і вам. Не судіть надто суворо. То було ще не зовсім зріло. 
Сьогодні - замальовка

КОРОЛЕВА 

Пам'ятаєш? Я була твоєю королевою. Ти хотів забрати мене з собою, але місце на троні біля тебе було вже зайнятим. Це було, здається, сто років тому. Ми були удвох під цими зорями, на вулицях цього міста. Було так давно, що вже й не болить. Найвдаліша короткометражна стрічка мого життя. Усе як годиться - з "оскарами". За режесуру, найкращу чоловічу, найкращу жіночу роль.

Осінь. Готель, у який я з тобою не йду. Замість нього - блукання вулицями, гаряча кава як порятунок від холоду. Я жую шоколад, ти грієш мої "маленькі ручки". Далі все шкереберть і поза сценарієм. Головна роль, написана тобою, належала тобі. Не питаючи дозволу, я переписала сценарій на свій лад і головну роль відвела собі.

Твій сміх. З першого разу він мені не сподобався. Надто штучно. Він був твоїм порятунком, коли я імпровізувала. Чи блефувала? Просто грала як уміла. Як виходило. Ти був королем, а я всього лиш твоєю фавориткою. 

"Якби можна було забрати тебе з собою..." На пероні біля потягу я твоя провожаюча. Торкаєшся мого волосся. Тремчу і вириваюся з твоїх обійм. Поки мені ще не зовсім зле, покидаю вокзал до відходу потяга. Я - безсила. Я знову залишаюся. Удруге. Втретє. Вп'яте. Без вибору. Без права на вибір. Ти завжди був дуже обачним. 

Знаєш, про що я мріяла тоді і потім? Просто чекала, коли врешті забереш мене з собою. 

Некоронована королева - несправжня королева.

https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/?ref=aymt_homepage_panel

10 НАЙРОМАНТИЧНІШИХ ЛЬВІВСЬКИХ ІСТОРІЙ ПРО КОХАННЯ... З АРОМАТОМ КАВИ

10 найромантичніших львівських історій про кохання… з ароматом кави

Ігор Зіньчук

"Львів. Кава.Любов": збірка/укл. і передм. Н.Нікалео. - Харків: "Клуб сімейного дозвілля", 2015. - 272 с.
"Чи вдасться колись до кінця збагнути таємницю жіночого серця? Непевно, ні, бо її можна лише відчути, як особливий аромоксамит запашної львівської кави, що пахне корицею, шоколадом, цинамоном і... чарівливою магією єднання двох коханих сердець. А за цією таїною замріяно спостерігають кам'яні леви, вслухаючись у передзвін годинника на ратуші древнього міста. Все це читач неодмінно відчує на сторінках нової збірки оповідань "Львів. Кава. Любов", якою напередодні Різдвяних свят порадували прихильників авторки "Львівського жіночого літературного клубу": Галина Вдовиченко, Наталія Гурницька, Вікторія Гранецька, Дара Корній, Леся Олендій, Ірина Хомин, Тетяна Белімова, Любов Долик, Ольга Деркачова, Ніка Нікалео... "

http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/43169/

ПЕРЕХЛЮПНУЛО ЧЕРЕЗ КРАЙ...

Перехлюпнуло через край. Заморозилося. Запліснявіло. Якщо у виставі актори фальшивлять, жорстокою буде дія. Він перевірив це на собі. Цяпотить. Хляпотить по асфальту зраненого серця дощ. Бурхливими потоками жене воду по вибоїнах так-сяк заштопаних ран. Так-сяк. Тільки б менше боліло.
Ховаючи неприкриту шапкою голову у комір старого пальто, схожий на тінь старець, рятується від холоду. Його дім - вулиця, його ім'я - Ніхто. Його статки у нього в голові. Його єдиний друг - вірний пес Бровко. Поміж ними - високодушне взаєморозуміння. Вірність.
Дзвонять дзвони. Людство святкує народження Божого Сина. Ніхто з Бровком ділять один на двох кусень хліба. Сьогодні до хліба у них ще й шматок ковбаси. Відчуття свята - їх запрошено на обід і ночівлю у притулок для бездомних. Туди, де живе добро. 
Старець спиняється біля храму. День радості, любові, прощення. Шви розійшлися. Рани болять. Радість - у спасінні. Його грішній homo sapiens Ісус подарував. Любов? За неї покарано. Але її у дідуся ще достатньо для чотирилапих. Прощення? Нехай їм Господь усе зло простить. 
Різдво. Колядка землю веселить...
07.01.2016
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/?ref=aymt_homepage_panel

smile emoticon

Завідувач відділу культури "Львівської газети" Ярина Коваль про "Львів Кава Любов"

http://www.gazeta.lviv.ua/culture/2016/01/05/52152

З кавою – про любов

Книжка «Львів, кава, любов», яка побачила світ у «Клубі сімейного дозвілля», для новорічно-різдвяного періоду саме те, що треба: мороз, сніг за вікном, а ти – вдома на канапі під ліжником чи пледом з цією теплою книгою та філіжанкою запашної кави. Можливо, стереотипно, втім правдиво

Львівський жіночий літературний клуб в особі одного з основних генераторів ідей цього клубу та упорядника книги «Львів, кава, любов» Ніки Нікалео ще рік тому так і замислив: щоб було душевно, щиро і про нас. Бо Львів, наголошує Ніка Нікалео в передмові до видання «це не ратуша і не костел Ельжбети, тим пак це не церква святого Юра або ж новомодна «Арена-Львів»… Львів – це його мешканці й ті, хто щоденною працею створює його, як тепер кажуть, імідж. Львів – це ті, хто живе у ньому і творить, хто вперто іде до своєї мети, не зраджуючи його з іншими містами у пошуках кращої долі. Львів – це кохання, кава, чоколяда, це вона і він, себто Львів…»

Замислили й зробили. Якихось два місяці після озвученої ідеї новели від авторок майбутньої книги вже лежали в упорядниці на столі. Наталія Гурницька, Галина Вдовиченко, Дара Корній, Вікторія Гранецька, Леся Олендій, Ірина Хомин, Тетяна Белімова, Любов Долик, Ольга Деркачова та й сама Ніка Нікалео репрезентували власні історії не стільки про місто, скільки про нас у ньому. Сьогоднішніх і колишніх, веселих і сумних, вишуканих і простакуватих. Дуже різних і в різних контекстах на тлі саме львівського антуражу. Бо людина як така, попри всі винаходи часу, в основі своїй не змінюється, змінюються тільки декорації. Отож авторок об’єднали найтепліші почуття саме до декорацій Львова, його атмосфери.

Коли книга тільки вийшла у світ, хтось зверхньо кинув про неї (із заздрістю чи ні?) – «гламурна». Але гламуру з тим негативним присмаком, яким повіяло від цього слова, насправді тут немає. Є обкладинка, яка реально вабить взяти книгу до рук, є авторки з їхнім світоглядом, темпераментом, характером та  манерою письма, є їхні історії – вигадані чи правдиві, є різні форми висвітлення цих історій. Тобто є розмаїття, а це завжди цікаво. Тим паче, що в розмаїтті часто-густо якісь усталені стереотипи мають шанс зруйнуватися.

Такою новелою, що руйнує стереотипи, є, для прикладу, вміщена у книзі новела Галини Вдовиченко «Ймовірність дощу нуль відсотків». «Львів – різний, він не лягає в прокрустове ложе чужих сподівань, це місто може зіграти з людиною  дуже злий жарт», – ділилася письменниця на цю тему думками з «Газетою» напередодні.

Натомість Львів Лесі Олендій, яка вже п’ять років мешкає в Італії, є такий, яким вона хоче мати його у своєму серці. Бо міста сьогоднішнього, буваючи в Україні два рази в рік, Леся вже, як твердить сама, добре не знає і не відчуває. Отож намагається його наблизити, й через власну новелу «Італійський нащадок» також.

Про кожну з авторок та їхні новели можна чимало говорити. А резюмує все винесена на обкладинку теза: «Це – історії про закоханих та покинутих, про щасливих і тих, хто загубив себе, про романтику та буденність, про жінок і чоловіків, про тебе й про мене. Деякі з цих оповідань солодкі, як збиті з ваніллю вершки або справжнє кохання. Інші – гіркі, як свіжозварена кава та спогади про доленосні події нашого нелегкого минулого. Треті залишають по собі тонкий аромат цинамону, мускатного горіха та містичних збігів».

То що?  Ви як хочете, а в мене кава вже на столі, я – читати… 

Презентація нової збірки оповідань від Львівського жіночого літературного клубу "Львів. Кава. Любов"

Вже завтра, 4 січня, о 18.00 - у Книжковому дворику.
Не прогавте!
Презентація нової збірки оповідань від Львівського жіночого літературного клубу "Львів. Кава. Любов" (видавництво - КСД, м. Харків).
10 щемливих оповідань від українських письменниць, закоханих у Львів:
Белімова Тетяна
Вдовиченко Галина
Гранецька Вікторія
Гурницька Наталія
Деркачова Ольга
Долик Любов
Корній Дара
Нікалео Ніка
Олендій Леся
Хомин Ірина
https://www.facebook.com/%D0%9A%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%8F-%D0%9A%D0%BD%D0%B8%D0%B6%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BA-1433111456924133/?pnref=story