Час до часу отримую відгуки про роман "Гніздо горлиці" у приватні повідомлення. І хоча жодних секретів вони не містять, але приватні зізнання на люди виносити не звикла. А ось сьогодні натрапила на такий чудовий відгук у мережі. Сердечно дякую автору за неповерхневість!
Показ дописів із міткою "Гніздо горлиці". Показати всі дописи
Показ дописів із міткою "Гніздо горлиці". Показати всі дописи
четвер, 30 березня 2017 р.
четвер, 9 березня 2017 р.
Гніздо горлиці. Новини
Дорогі мої читачі!
Маю для вас дві новини і обидві хороші.
http://kowel.rayon.in.ua/news/24673-na-dopomogu-cholovikam-visim-knig-iaki-ne-soromno-podaruvati-zhintsi
2. Неділя, 12 березня о 21:30 на телеканалі "ІНТЕР" не пропустіть показ фільму Тараса Ткаченка Taras Tkachenko The Nest of the Turtledove / Гніздо горлиці.
пʼятниця, 10 лютого 2017 р.
вівторок, 7 лютого 2017 р.
Перші читацькі відгуки на роман Гніздо горлиці
Перші читацькі відгуки на роман "Гніздо горлиці"
Андрій Клочаник разом з Olesya Olendiy у Skole.
Леся Олендій. «Гніздо горлиці».
13/52 Книга з нещасливим фіналом.
Два вихідні вечори я міг загадувати бажання, тому що провів їх з двома Даринами…одна, звичайно, моє маленьке «чудо», а ось друга героїня роману Лесі Олендій, який написаний за кіносценарієм до українсько-італійської стрічки…
Зізнаюся одразу, фільм ще не бачив і тому порівнювати не маю з чим, та воно того і не варто, для мене книга була окремим, в даному випадку, літературним твором, так я її і сприймав…
Тепер зовсім трохи, як і зазвичай, про враження…
Історія, що розповідається в книзі, зовсім не нова, у нас на Західній Україні, та і не тільки тут, її можна почути тисячу разів, просто поспілкуватися зі знайомим, друзями та і зі звичайними людьми…Це історія жінки, яка волею долі змушена на життя своє і родини заробляти на чужині…скільки їх таких є, тисячі…десятки, сотні тисяч…?...жінок, які поневіряються по світу у пошуках заробітку, а потім спустошені повертаються назад на Батьківщину, з «єврами», які «…зароблені на сльозах, сльозами і обертаються…» в житті Дарини, і, інколи не тільки з ними, а ще із іншим скарбом.…
І скільки є ще таких, що не повертаються…
Вразив текст, діалоги і цілісні сформовані образи персонажів,….до речі, і італійську можна трохи вивчити…)… Ще в книзі дуже детально описані традиції святкування Великодня в Італії та на Буковині, іде їх порівняння, хоча, як пише сама авторка, «українська й італійська традиції святкування Великодня навіть близько одна з одною не стояли», та це і зрозуміло…одразу помітно, що письменниця знайома з цим усім особисто…),…а ще є захоплення красою українських Карпат і італійською Генуєю…
Не буду розкривати весь сюжет, не цікаво буде читати, просто на кінець скажу, хоча книга і закінчується досить трагічно, все рівно в ній є віра, любов і сподівання, адже горлиці в’ють свої гнізда лише там, де живуть щасливі люди…
Щиро Ваш….Андрій К.!...простий читач гарних книг…)
P.S.:… Дякую. пані Олесю, що продовжуєте ламати для мене стереотипи про «жіночу» літературу...
Myroslava Sulyba Прочитала на одному подиху. Книжка дуже цікава. Рекомендую усім.👍👍👍
вівторок, 31 січня 2017 р.
"Коментаторам" роману "Гніздо горлиці"
Присвячується усім "коментаторам", хто чув дзвін та не знає, звідки він і кому я у будь-якому випадку дякую за "відгуки", принаймні один вже такий є :) Аби стверджувати, що книга один в один повторює кінострічку, треба було або кінофільм дуже неуважно дивитися, або зовсім неуважно роман читати. В книзі є частини, яких, не зважаючи на те, що створено її за кіносценарієм, немає у кінострічці. Сюжет розширено завдяки моїм власним знанням про Італію і не тільки. А як можна не зауважити різницю в кінцівці кінофільму і роману для мене було б цілковитою загадкою, якби не наштовхувало на думку про те, що авторка коментаря взагалі книжки в руках не тримала, а написала його на чиєсь замовлення. Що ж... і за це дякую - це також вияв уваги до моєї творчості :)
Нижче наводжу один із (!) уривків роману, що не відповідає жодному кадрові у фільмі:
"... Дарина присіла на лаві біля будинку й поринула думками у спогади двадцятирічної давності. Скрипка, бубни, цимбали. Гуцули й гуцулки у пишному вбранні: вишитих сорочках, спідницях, штанях, кептарах. Дівчата з багатими в’язками яскраво червоних коралів на грудях. Радість у Дарининих очах. Їй понад усе хочеться, аби гуцули танцювали навколо неї з Дмитром свій запальний аркан, посвячуючи його в чоловіки. Але тоді, коли вона за нього заміж виходила, аркан як гуцульський танець, як і тепер, вже танцювали лише на сцені. Найголовніший день її життя. Обряд виводин молодої під депресивні слова весільної обрядової співанки:
Нижче наводжу один із (!) уривків роману, що не відповідає жодному кадрові у фільмі:
"... Дарина присіла на лаві біля будинку й поринула думками у спогади двадцятирічної давності. Скрипка, бубни, цимбали. Гуцули й гуцулки у пишному вбранні: вишитих сорочках, спідницях, штанях, кептарах. Дівчата з багатими в’язками яскраво червоних коралів на грудях. Радість у Дарининих очах. Їй понад усе хочеться, аби гуцули танцювали навколо неї з Дмитром свій запальний аркан, посвячуючи його в чоловіки. Але тоді, коли вона за нього заміж виходила, аркан як гуцульський танець, як і тепер, вже танцювали лише на сцені. Найголовніший день її життя. Обряд виводин молодої під депресивні слова весільної обрядової співанки:
Зашуміла
буковинка, єк си розвивала,
Заплакала
дівчиночка, єк си виддавала.
Ой
не шуми, буковинко, та й ни розвивайси,
Ни
плач, ни плач, дівчиночко, та й ни виддавайси...
...Заплакала
дівчиночка у третю середу
Єк
вдарила лиха доля у личко спереду.
... Їй зовсім не хотілося, аби на її весіллі співали
про лиху дівочу долю. Дарина воліла чути не співанки голосіння-оплакування, а
пісні радісні й веселі. Нехай і не про кохання, а про любов до рідної Буковини.
Із пам’яті виринули слова пісні у виконанні її уславленої землячки «Мій рідний
край Черемоша й Прута (Буковина)». Дарина й не завважила, як упівголоса почала
наспівувати:
Там,
де гори, полонини,
Де
стрімкі потоки річок,
Де
смерічок ген розмай,
Ллється
пісня на просторі.
Вільна,
сильна, наче море,
Про
мій милий рідний край.
І
у синю даль
Понад
горами лине пісня ця!
Про
чудовий край,
Чарівний
край Черемоша й Прута!
Край,
мій рідний край,
Пісенний
край завзяття і труда.
Ти
— моя любов, ти рідна матінко-моя земля!
— Мамо, у тебе — чудовий
голос, — присіла біля неї Мирося. Всміхнулася доньці самими кутиками вуст і
прошепотіла:
— Розкажу тобі одну
таємницю. Але не про пісні і не про співання. А про танці. Існує така життєва
мудрість: якщо хочеш пізнати людину — запроси її на танець. Бо кожен танцює так,
як живе. Якщо тобі з хлопцем добре танцюється, то і житися буде добре. Якщо
тобі підходить його ритм у танцях, то підійде і в житті.
— Правда? То правда, мамо?!
— Радісно-збуджено вигукнула Мирося. — Якщо правда те, що ти кажеш, то дуже
файно. Бо ми з Михасем завжди танцюємо в одному ритмі. І навіть шпортаємося
однаково.
Дарина пригорнула до себе
доньку й поцілувала її у маківку..."
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/
Підписатися на:
Дописи (Atom)