ТОП-5 книжок, які розігріють ваші почуття

Лютневі морози завжди важко сприймаються людьми. Ніби вже й до весни рукою можна дотягнутися, але все ж треба ще перечекати ці останні холоди. Щоб вам дуже сильно не дошкуляли морози пропонуємо п’ять книжок, які не дадуть змогу вам змерзнути й розігріють ваші почуття.

Наталія Гурницька "Мелодія кави в тональності сподівання"

Наталія Гурницька у літературному 2014 році стала справжнім відкриттям – сучасна українська письменниця, своїм дебютним романом "Мелодія кави у тональності кардамону" довела, що ніжний і витончений український жіночий роман впевнено випереджає закордонних конкурентів. Один із лідерів за популярністю в Україні 2014 року за рейтингом ТОПів книгарень, він вимагав продовження. І сьогодні чарівна мелодія кави, що розповідає історію юної городянки, яка жила і кохала в місті Лева в середині позаминулого століття, зазвучить знову. У новій тональності – тональності сподівання…

Історія дівчини Анни, яку доля випробувала немов на гойдалках – то щастям з коханою людиною, то болем втрати усього. Єдине, заради чого живе тепер – дитина коханого, там під серцем, яке ще досі тримає любов в облозі. Чи здужає вона вгамувати біль утрати й навчитися жити без Адама, чи зуміє завершити чоловікові справи, чи відгукнеться її серце на знову почуту мелодію любові?

Ця книжка не залишить байдужим. Цей роман не забудеться, не зітреться з пам’яті, неодмінно торкнеться серця ніжними, мудрими словами, покличе до своїх сторінок лагідним теплом неймовірної історії про вічне кохання.

Леся Олендій "Гніздо горлиці"

Фільм "Гніздо горлиці" став помітною віхою в українському кінопросторі й здобув минулого року декілька міжнародних та українських премій. Проте важливішою за нагороди стала піднята болюча тема сучасної масової жіночої еміграції на заробітки за кордон. Проблема ця соціальна, фінансова, й як наслідок, духовна.

Леся Олендій – українська письменниця та журналістка, яка народилася й виросла на Львівщині, а згодом вийшла заміж за італійця й переїхала жити до Італії. Вона не перестала писати українською, тож не дивно, що писати роман за сюжетом фільму довірили саме їй.

Покидаючи на два роки рідне гніздо – коханого чоловіка і вже дорослу донечку-студентку – Дарина вірила: з її поверненням у родині лише додасться щастя. Колись у дитинстві батько розповів малій Даринці про сизих горлиць, які будують свої гнізда лише там, де живуть щасливі люди… Дарина пишалася золотими руками свого чоловіка, красунею-донечкою. Заради них два роки тому вона покинула своє гніздо. І ось тепер повертається – з "єврами", зі спогадами, з болем в очах, з маленьким життям, що б’ється десь під серцем…

http://www.segodnya.ua/opinion/stolyarenko/top-5-knizhok-yak-rozgryut-vash-pochuttya-796536.html

Читацький відгук на Mia Italia

Marta Zor з Olesya Olendiy.

1 год. · 

 здивуванням було те, коли я відкрила книжку в ній були вкладені фотографії, цікавих місцин Італії; зрозумівши , що це не просто роман з художнім сюжетом, мені закортіло вже і негайно розпочати занурюватись в сторінки книги. Коли я почала читати, остаточно зрозуміла, що це не художній роман, і мого задоволення та зацікавлення не було меж…я була дуже рада що це не художній роман з чорно-білим текстом. Книга дуже цікава, прочитується надзвичайно легко. Коли я її читала, було таке враження, що ми з Олесею смакуємо кавою і вона розповідає свої історії про Італію, і ми разом сміємось, зупиняємось на хвилинну мовчанку, переживаю за якісь події, радію… Загалом книгу прочитала на одному диханні десь за три години. Рекомендую для тих, хто хоче відірватись від сірої буденності, розслабитись і не задумуватись над психологічним прихованим сенсом сюжету. Загалом всю книжку прочитала з посмішкою на обличчі!!!

Dana Bilyk Та то не просто книга- то книга- путівник Італією.Не завжди маєш змогу чи час розповісти друзям про Італію.Тим паче,що один вихідний обмежує відстань.А пані Олеся зуміла все поєднати: культуру,звичаї,природу,кухню...Купила і відразу подарувала коліжанкам,бо всього не перекажеш і не згадаєш. При нагоді передаю слова вдячності пані Олесі від себе і моїх коліжанок.Сподіваюся придбати і інші книги,бо читаються справді на одному диханні..

P.S. Книгу ще можна замовити в мене чи придбати просто з рук. 

Перші читацькі відгуки на роман Гніздо горлиці

Перші читацькі відгуки на роман "Гніздо горлиці"

Андрій Клочаник разом з Olesya Olendiy у Skole.

Вчора о 7:57 · 

Леся Олендій. «Гніздо горлиці».

#ФабулаКнигоманія2017,
#ФабулаКнигоманія2017_42

13/52 Книга з нещасливим фіналом.

Два вихідні вечори я міг загадувати бажання, тому що провів їх з двома Даринами…одна, звичайно, моє маленьке «чудо», а ось друга героїня роману Лесі Олендій, який написаний за кіносценарієм до українсько-італійської стрічки…

Зізнаюся одразу, фільм ще не бачив і тому порівнювати не маю з чим, та воно того і не варто, для мене книга була окремим, в даному випадку, літературним твором, так я її і сприймав…

Тепер зовсім трохи, як і зазвичай, про враження…

Історія, що розповідається в книзі, зовсім не нова, у нас на Західній Україні, та і не тільки тут, її можна почути тисячу разів, просто поспілкуватися зі знайомим, друзями та і зі звичайними людьми…Це історія жінки, яка волею долі змушена на життя своє і родини заробляти на чужині…скільки їх таких є, тисячі…десятки, сотні тисяч…?...жінок, які поневіряються по світу у пошуках заробітку, а потім спустошені повертаються назад на Батьківщину, з «єврами», які «…зароблені на сльозах, сльозами і обертаються…» в житті Дарини, і, інколи не тільки з ними, а ще із іншим скарбом.…

І скільки є ще таких, що не повертаються…

Вразив текст, діалоги і цілісні сформовані образи персонажів,….до речі, і італійську можна трохи вивчити…)… Ще в книзі дуже детально описані традиції святкування Великодня в Італії та на Буковині, іде їх порівняння, хоча, як пише сама авторка, «українська й італійська традиції святкування Великодня навіть близько одна з одною не стояли», та це і зрозуміло…одразу помітно, що письменниця знайома з цим усім особисто…),…а ще є захоплення красою українських Карпат і італійською Генуєю…

Не буду розкривати весь сюжет, не цікаво буде читати, просто на кінець скажу, хоча книга і закінчується досить трагічно, все рівно в ній є віра, любов і сподівання, адже горлиці в’ють свої гнізда лише там, де живуть щасливі люди…

Щиро Ваш….Андрій К.!...простий читач гарних книг…)

P.S.:… Дякую. пані Олесю, що продовжуєте ламати для мене стереотипи про «жіночу» літературу... 

Myroslava Sulyba Прочитала на одному подиху. Книжка дуже цікава. Рекомендую усім.👍👍👍

Модернізована "Баттерфляй"

Модернізована "Баттерфляй" 

Пальці не сплітаються у дотику зустрічі. Зневажена любаска самоусувається. Преса пише про невдалий вибір виконавиці головної ролі. Прем'єру засвистано. Композитор у розпачі зачиняється у своєму домі.

Азіатка зганьбилася у Мілані. Апеляційний суд - у Брешії. Оперу рятує українка. Талант оцінюють іменною каблучкою і оваціями. Мовчазна інтелігентність вища за вишкірену на всі зуби простакуватість. 

У трикутнику кохання одна фігура завжди зайва. Чоловік-гультяй на колінах просить у дружини пробачення. Вона пробачає, але не залишається. Довіра ламається там, де стосунки ржавчиною роз'їдають обман і зрада. 


Опера - чарівна спокусниця тріумфально кружляє театрами світу. Зраджена дружина зустрічає вірне кохання.   

04.02.2017

ГНІЗДО ГОРЛИЦІ

Роман "Гніздо горлиці" у тридцятці найцікавіших новинок початку 2017-го року за визначенням yakaboo.ua
http://blog.yakaboo.ua/30-novynok-sichnya-vid-ukrayinskyx-vydavnycztv/

"Коментаторам" роману "Гніздо горлиці"

Присвячується усім "коментаторам", хто чув дзвін та не знає, звідки він і кому я у будь-якому випадку дякую за "відгуки", принаймні один вже такий є :) Аби стверджувати, що книга один в один повторює кінострічку, треба було або кінофільм дуже неуважно дивитися, або зовсім неуважно роман читати. В книзі є частини, яких, не зважаючи на те, що створено її за кіносценарієм, немає у кінострічці. Сюжет розширено завдяки моїм власним знанням про Італію і не тільки. А як можна не зауважити різницю в кінцівці кінофільму і роману для мене було б цілковитою загадкою, якби не наштовхувало на думку про те, що авторка коментаря взагалі книжки в руках не тримала, а написала його на чиєсь замовлення. Що ж... і за це дякую - це також вияв уваги до моєї творчості :) 
Нижче наводжу один із (!) уривків роману, що не відповідає жодному кадрові у фільмі:

"...  Дарина присіла на лаві біля будинку й поринула думками у спогади двадцятирічної давності. Скрипка, бубни, цимбали. Гуцули й гуцулки у пишному вбранні: вишитих сорочках, спідницях, штанях, кептарах. Дівчата з багатими в’язками яскраво червоних коралів на грудях. Радість у Дарининих очах. Їй понад усе хочеться, аби гуцули танцювали навколо неї з Дмитром свій запальний аркан, посвячуючи його в чоловіки. Але тоді, коли вона за нього заміж виходила, аркан як гуцульський танець, як і тепер, вже танцювали лише на сцені. Найголовніший день її життя. Обряд виводин молодої під депресивні слова весільної обрядової співанки:

Зашуміла буковинка, єк си розвивала,

Заплакала дівчиночка, єк си виддавала.

Ой не шуми, буковинко, та й ни розвивайси,

Ни плач, ни плач, дівчиночко, та й ни виддавайси...

...Заплакала дівчиночка у третю середу

Єк вдарила лиха доля у личко спереду.

... Їй зовсім не хотілося, аби на її весіллі співали про лиху дівочу долю. Дарина воліла чути не співанки голосіння-оплакування, а пісні радісні й веселі. Нехай і не про кохання, а про любов до рідної Буковини. Із пам’яті виринули слова пісні у виконанні її уславленої землячки «Мій рідний край Черемоша й Прута (Буковина)». Дарина й не завважила, як упівголоса почала наспівувати:

Там, де гори, полонини,

Де стрімкі потоки річок,

Де смерічок ген розмай,

Ллється пісня на просторі.

Вільна, сильна, наче море,

Про мій милий рідний край.

І у синю даль

Понад горами лине пісня ця!

Про чудовий край,

Чарівний край Черемоша й Прута!

Край, мій рідний край,

Пісенний край завзяття і труда.

Ти — моя любов, ти рідна матінко-моя земля!

— Мамо, у тебе — чудовий голос, — присіла біля неї Мирося. Всміхнулася доньці самими кутиками вуст і прошепотіла:

— Розкажу тобі одну таємницю. Але не про пісні і не про співання. А про танці. Існує така життєва мудрість: якщо хочеш пізнати людину — запроси її на танець. Бо кожен танцює так, як живе. Якщо тобі з хлопцем добре танцюється, то і житися буде добре. Якщо тобі підходить його ритм у танцях, то підійде і в житті.

— Правда? То правда, мамо?! — Радісно-збуджено вигукнула Мирося. — Якщо правда те, що ти кажеш, то дуже файно. Бо ми з Михасем завжди танцюємо в одному ритмі. І навіть шпортаємося однаково.

Дарина пригорнула до себе доньку й поцілувала її у маківку..."
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/

ІТАЛІЯ ПІД МІКРОСКОПОМ

...«Глоріє, ти бувала на п’яцца Сан-Марко у Венеції?» ― поцікавилася італійка сонячного суботнього ранку, пригощаючи її кавою з круасаном за літнім столиком кав’ярні на п’яцца делла Лоджія.
«Так, синьйоро Анно. Венеція дуже гарна».
«Атож. Але й Брешя гарна!? ― стверджувально-запитально Анна подивилася на Ярославу і, таємничо стишивши голос, продовжила: ― Розкажу тобі таємницю про схожість між венеційською п’яцца Сан-Марко та нашою делла Лоджія. ― Вона повернула голову в бік міського годинника: ― Глянь-но на цей годинник. Угору вежі дивишся ― бачиш бронзового мавра праворуч від дзвону? Ну, або просто невідомого чоловічка. Ліворуч ― такий же ж…».
Ярослава підняла голову вгору і задивилася на міську годинникову вежу. А синьйора Анна продовжила: «Таємниця в тому, що брешські маври і венеційські ― кузени». Вона розвеселилася із власної вигадки.
«Мабуть, їхні батьки вродилися дуже схожими поміж собою, ― підіграла їй Ярослава. Обидві розсміялися з утішного порозуміння. ― Я також зауважила у Бреші венеційського крилатого лева. Металевого, щоправда. Та все ж…».
«З яких би історичних причин Брешя не набула цієї назви, а як не крути ― львиця Італії», ― зауважила синьйора Анна...
Уривок із оповідання "ГЛОРІЯ: коли чуже життя стає твоїм" з книги "Італія під мікроскопом"
Книга продається у всесвітній мережі та книгарнях України
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/