Приємного читання, любові і гарного настрою, не зважаючи ні на що :)
У сонця - вихідний
Вона з ним живе. Джек - її господар. У неї ще є її коханий чоловік. Вона чомусь і Джека, і його називає "Amore mio". Спробуй здогадайся, до кого звертається. Однак Джек цим не надто переймається, бо її любові вистарчає на них двох. Джекові її любов лестить, але як справжній чоловік він їй цього не показує. Із її Марчелло у Джека чоловіче взаєморозуміння: обмінятися справжніми чоловічими обіймами, поцілуватися в щоку. І ще... ну гаразд... гаразд... не треба сміятися... є таке - іноді він, Джек, допомагає йому вмитися, вилизуючи його бороду. Знає ж бо, який її коханий постійно заклопотаний, все у нього наспіх робиться, а з вмиванням так легковажити не можна. Щоправда, коли він у ванну кімнату йде, під водою довго плюскочиться. Але ж навіщо всі ці водні тортури. То не вмивання, а справжнісінька наруга над собою. Джек від такого подалі тримається: добре пам'ятає як вона йому ванну влаштувала, коли він, після прогулянки біля річки, приніс додому землю на лапах. Але зараз мова не про нього, а про її коханого. От придивився б хоч раз уважно як Джек це робить, повчився. Це ж зовсім нескладно: кінцівку вгору - живіт помити, а кінцівкою за вухом - і прогноз на дощ готовий.
По підвіконню загупали важкі дощові краплини. Простір здригнувся від громовиці. Вона потягнулася за стільниковим телефоном. Подивилася годину. Повернулася до Джека, провела рукою по його пухнастій спинці. "Трррррр" - побажав їй доброго ранку. Вже кілька днів він спав на ліжку Марчело. Джек скучав за ним, але потайки тішився, що в його відсутність уся її любов неподільно належить йому. Надмір її почуттів, що виявлявся у постійному бажанні мати його перед очима, Джек пробачав. Бо ніхто так не догоджає йому в їжі як вона. Вона купує Джекові два види його улюблених крокетів і міксує у тарілці. Він не знає, від чого залежать ті рідкісні миті, коли вона дає йому ще й рибні або курячі консерви. В них Джекові найбільше смакують підлива чи желатин.
"Подивися, який він тлустий. Це ти його так розгодувала, - говорить час до часу, вказуючи на Джека її коханий. - Коли він залишається зі мною, їсть один раз в день".
"Ну і нехай тлустий! Але він - мій улюблений малюк".
Джек не розуміє, про що вони розмовляють, але, мабуть, про нього, бо обоє дивляться в його бік. По тембру голосу її коханого, розуміє, що той чимось невдоволений. Натомість її все влаштовує.
Джекові подобаються ігри, в які з ним бавиться її коханий в ліжку, заставляючи полювати на руку чи ногу, що рухаються під ковдрою. Але найбільше він любить вмощуватися біля нього під ковдрою і засинати в його обіймах. Із нею Джекові більше до вподоби спати на її подушці в неї над головою. Вона догідливо сповзає вниз, залишаючи улюбленому котикові якнайбільше місця. Отака галантність.
Вона зіскочила з ліжка і підійшла до вікна. Злегка підняла жалюзі, вдивляючись в сірий дощовий простір за вікном. Знову подивилася, котра година. І почала поспішно вбиратися. Джек широко позіхнув і здивовано глянув на неї.
"Хочу круасана з капучіно", - сказала ніби сама до себе, вбираючи жовтий у чорну полоску светр, у якому схожа на бджолу. Взяла довгу чорну парасольку і зникла у дощовій пелені. Так Джек собі це уявив. Бо насправді він ані не поворохнувся на ліжку, коли вона зачиняла за собою двері. Причин для хвилювання не було. Він вже добре відчував, бачив і вивчив, коли залишає його надовго. Спершу, за два дні до того, у нього всередині починає наростати тривога. Тоді, коли вона звично бере його на руки, він тулиться до неї завмираючи біля її грудей: "Послухай, як гучно б'ється моє сердечко. Воно тривожиться за тебе, тривожиться, що ти покинеш мене і ніколи більше не повернешся. Ти ж не залишиш мене назавжди, правда?!" Вона ніжно гладить і цілує його в носика. Іншого разу, коли сидить на дивані, він вмощується біля однієї з її ніг і обіймає усіма своїми чотирма лапами: "Я не хочу, щоб ти їхала. Залишайся зі мною". І знову вона його гладить. Але це ніколи нічого не змінює. Наступного дня вона витягує велику червону валізу і починає складати в неї свій одяг та подарунки. Джек ніколи ні не заскакує туди всередину, ні не сідає зверху. Він воліє цього не бачити, бо знає, що з собою вона його не візьме та він й не хоче з нею - вона йому потрібна тут.
Повернулася у мокрих до колін джинсах. Джек здивовано подивився на неї і подумав, що сам нізащо б не погодився отак добровільно намокнути. Після повернення опустила жалюзі на вхідних дверях, повернула ключ у замку і налякано притислася до Джека. Поклав їй на голову лапку і насторожено вслухався у звуки за вікном. Жалюзі тремтіли від вітру, постукуючи по шибах, а несамовитої сили дощові краплини, вистукуючи по підвіконню, здавалося прагнули ввірватися в затишний домашній простір. Поодинці їм було б лячно удома. Удвох вони вистоять цю негоду.
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/
