Знаєте, що я побачила?
Отой мій пост "Іронія долі" у соцмережі як лакмусовий папірець для відповіді на запитання, яку я зрештою знала й без цього тестування - "Чи маю я справжніх друзів у літературі?!".
Лише один лайк і один коментар від письменника й автора статті, яку можна прочитати за нижченаведеним лінком. А я з ним у реальності й не знайома. Он як буває...
http://www.litgazeta.com.ua/node/3054
P.S. А комента його звучить ось так - В'ячеслав Гук Відмова видавництва може спровокувати талановитого письменника "писати як усі", але тут, гадаю, треба зупинитися, не зважати на це, просто працювати над текстами так, як підказує душа. Є десятки прикладів у світовій літературі, коли письменнику "відмовляли" видавництва. Найяскравіший приклад - Колін Маккалоу і її геніальний роман "Тернові птахи".
Немає коментарів:
Дописати коментар