У ЗАДЗЕРКАЛЛІ ЧАСУ...

У ЗАДЗЕРКАЛЛІ ЧАСУ...

У задзеркаллі часу сіно пахне весняною травою. Сухий хліб смакує як щойно спечений. Сонячний ранок налаштовує на погожу днину. Попри прогнози синоптиків на негоду увечері. Скрип старих стільців заколисує дотиком до непізнаного. Патрик Свейз вправно танцює свої "Брудні танці". Без жодного натяку на брутальність.

Шоколад солодкий. Без присмаку натуральної гірчі. Лісоруб не сокирить дуб, аби продати на меблі. Нові шкарпетки зворушують маленькою діркою на великому пальці. Їх хочеться роздерти так, аби було що латати. Мокре вбрання липне до тіла, не завдаючи незручностей - теплий дощ тішить дужче за теплий душ. 

У просторі літає ілюзія годинотягучості. Роки замотано у барви юнацької безтурботності. Сніг із дощем, весна узимку чи зима навесні - усе у втіху, аби тільки вишневе варення було на столі. Іще далеко до розуміння, що вороння каркає на біду,  а гриби рясно родять на війну. Польоти уві сні трансформують дійсність наяву.

Будинкові труби випльовують воду із ржавчиною. На конвертах, що приходять "звідти" - марки Польщі, Болгарії, Чехословаччини. Почуття дружби і любові не підпорядковуються  національній приналежності. Світ спокушає своїм розмаїттям та інакшістю. Разом із  Берлінською стіною падають кордони дитячої наївності. 

У задзеркалля часу зазирають помережані смутком і радістю думки. 

13.02.2016
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/?ref=bookmarks