ДИТЯЧІ ІГРИ
Вона любить грати з життям у дитячі ігри, хапаючи його за коси, довжини яких не бачить, кричить: "Я - з тобою. Не поспішай!" Але воно її не слухає, втікаючи і виплітаючи, з нанизаних одне на одне днів, власне намисто.
Вона любить грати з життям у дитячі ігри, зазираючи разом із ним у дзеркало, запитально шепоче: "Ти бачиш, як я змінилась? А разом зі мною змінилось і ти". У відповідь воно звужує коло людей їй дорогих і знайомих.
Він любить грати з життям у більярд і теніс, вправно закочуючи мячик у лунку чи відбиваючи ракеткою, самовтішається: "Який же ж я молодець!". А воно тим часом сріблить його волосся, іронізуючи з його досягнень.
Він любить пускати з життям на самотік їхній спільний час, самообманюючись: "Ну й що, що нічого не зробив. Зате як класно погуляв". А воно натомість наполегливо стукає до його свідомості - усе, що мав, бездумно змарнував.
Вона і він дружно бавляться у пісочниці. Вони ще лазять попід стіл, а тому не знають, як то грати з життям у дитячі ігри. Вони потрохи підростають і, мріючи пошвидше подорослішати, підганяють час. Їм просто цікаво жити. Цікаво жити. Жити.
Записуючи почуття у музиці, він присвятить їй пісню про дитячі ігри...
04.08.2015
Foto Paradigma d'Arte
Немає коментарів:
Дописати коментар