Зима
У торішні черевики ноги не лізуть. Учорашній чай гірчить несмаком. За сезоном - час на гарячий шоколад. За потребою - на зимові мандри й нові самопізнання. Хто ти? Куди ідеш? Чого шукаєш: ангельських співів чи диявольських танців? Мовчання волає про воскресіння заживо похованих почуттів. Відповідь зависла на високовольних дротах. І ти то підіймаєшся в небо чистотою намірів. То опускаєшся в пекло розбурханою пристрастю. Наглухо зачинені двері з секретним замком не сквозять. Ранений звір до ловця не повертається. Мовчання тихо скиглить. Благає.
Зализуєш рани, причащаєшся чужим болем. Усе має початок і кінець. У записничку сьогодні раніше краще, ніж пізно. Впевнено рвеш ланцюги залежностей - свобода духу понад усе. І повертаєшся не до того, що маєш. Повертаєшся до себе. Аби, коли знову зазвучить музика і вітер в обличчя, наново від себе утекти. Бо життя не в умертвленні бажань, а у їхній реалізації. Новий сезон листає нові календарні дні. Учорашнє забрав із собою листопад, закривши книгу осінніх поневірянь. Падолистний вітер як ненаситний коханець зривав із дерев останню одіж. Мовчання мовчить.
Шальки отриманого і відданого урівноважуються. Уміти щиро дякувати за дари - також дар. Не кожен написаний розділ повинен закінчуватися крапкою. Трикрапка - також розділовий знак недоговореного, незавершеного, недо... додумує кожен на власний лад.
01.12.2015
Немає коментарів:
Дописати коментар