ГРІХИ

Листопадовий дощ цяпотить по водній гладіні, що колише на собі моторні човни.  
Вони вже давно нікуди не пливуть, заведені чиїмись руками. Бо руки ті його, її, твої.
Ви геть збайдужіли до вітрів - супутників човнів. Вас інший вітер заніс у випалені дотла степи.  
І ви безтямно гасаєте ними - накручуєте кілометри у пошуках природних водопадів. 
Але їх там немає. Ви й не стямилися як збились на манівці.
За кованою брамою злий собака береже від сторонніх очей чужий затишок і сни. 
Такий прихисток міг бути й у вас, якби... у минулих життях ви не нанизували, як намистини, на власні душі гріхи. 

22.11.2016