ГОЛУБИ

Сьогодні разом із ранковим сонечком у мої двері постукала приємна несподіванка. Так, так, я не обманюю. Звичайно, я очікувала на друк цього оповідання. Але зовсім не сподівалася на його вихід у березневому номері. Саме тому мене так переповнюють емоції. Із радістю ділюся ними з вами.

"Марічко... мою силу духу підтримують лише голуби. Коли вони радісно туркочуть за вікном - що птаство може знати про людський смуток? - закриваю очі і думками лину у наше дитинство. Ось ти стоїш перед замком, твоє сопрано здіймається у простір, понад історичними мурами. А я приманюю голубів, непомітно кидаючи на землю зерно. Така собі приємна ілюзія, що то вони так на твій спів злітаються. Понад власне бажання писати, хотів, аби ти співала". "Зенку, твою хитрість із заманювання голубів я розгадала. Однак вдавала, що нічого не помічаю, щасливіючи приємністю від влаштовуваного тобою пташиного пошанування мого таланту. Ти - найкращий у світі брат". Цих останніх листів ми один одному ніколи не написали. Вони існують лише в моїй уяві..." 
http://www.dnipro-ukr.com.ua/