ОКЕАН...

ОКЕАН...

Думаючи про тебе, вона розпізнає твоє обличчя на вітрилах судна, що колишеться на хвилях моря. Вас єднає телепатичний зв'язок на рівні відчуттів і думок. Між півднем і північчю.
На її території дощить. На твоїй - серпнева спека. На перетинах ліній серця кілометри - ніщо. Мартини в своєму крику доносять до тебе її ненаписані рядки. Несказані слова. 
Листаючи архіви прожитих почуттів, не знаходиш у них нічого схожого на теперішні. Вибух мозку, замикання на рівні інтелектів. У кожному сонячному промені, подуві вітру - вона.
Прибулиця з інших світів перевернула твій усталений устрій життя - вважай, бо летить сторчака. Ти ще самообманюєшся, намагаєшся задовільнятися еспрессо. Бажаючи пити з нею американо.
Вас поєднав Нью Йорк. У якому ви ніколи не були. Ні поокремо. Ні разом. Поїдете, якщо (коли) дійдете до пункту три? Не бійся. Твори. Слухай, як шумить океан...
09.08.2017