Перехлюпнуло через край. Заморозилося. Запліснявіло. Якщо у виставі актори фальшивлять, жорстокою буде дія. Він перевірив це на собі. Цяпотить. Хляпотить по асфальту зраненого серця дощ. Бурхливими потоками жене воду по вибоїнах так-сяк заштопаних ран. Так-сяк. Тільки б менше боліло.
Ховаючи неприкриту шапкою голову у комір старого пальто, схожий на тінь старець, рятується від холоду. Його дім - вулиця, його ім'я - Ніхто. Його статки у нього в голові. Його єдиний друг - вірний пес Бровко. Поміж ними - високодушне взаєморозуміння. Вірність.
Дзвонять дзвони. Людство святкує народження Божого Сина. Ніхто з Бровком ділять один на двох кусень хліба. Сьогодні до хліба у них ще й шматок ковбаси. Відчуття свята - їх запрошено на обід і ночівлю у притулок для бездомних. Туди, де живе добро.
Старець спиняється біля храму. День радості, любові, прощення. Шви розійшлися. Рани болять. Радість - у спасінні. Його грішній homo sapiens Ісус подарував. Любов? За неї покарано. Але її у дідуся ще достатньо для чотирилапих. Прощення? Нехай їм Господь усе зло простить.
Різдво. Колядка землю веселить...
07.01.2016
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/?ref=aymt_homepage_panel
Немає коментарів:
Дописати коментар