ІТАЛІЯ ПІД МІКРОСКОПОМ

...«Глоріє, ти бувала на п’яцца Сан-Марко у Венеції?» ― поцікавилася італійка сонячного суботнього ранку, пригощаючи її кавою з круасаном за літнім столиком кав’ярні на п’яцца делла Лоджія.
«Так, синьйоро Анно. Венеція дуже гарна».
«Атож. Але й Брешя гарна!? ― стверджувально-запитально Анна подивилася на Ярославу і, таємничо стишивши голос, продовжила: ― Розкажу тобі таємницю про схожість між венеційською п’яцца Сан-Марко та нашою делла Лоджія. ― Вона повернула голову в бік міського годинника: ― Глянь-но на цей годинник. Угору вежі дивишся ― бачиш бронзового мавра праворуч від дзвону? Ну, або просто невідомого чоловічка. Ліворуч ― такий же ж…».
Ярослава підняла голову вгору і задивилася на міську годинникову вежу. А синьйора Анна продовжила: «Таємниця в тому, що брешські маври і венеційські ― кузени». Вона розвеселилася із власної вигадки.
«Мабуть, їхні батьки вродилися дуже схожими поміж собою, ― підіграла їй Ярослава. Обидві розсміялися з утішного порозуміння. ― Я також зауважила у Бреші венеційського крилатого лева. Металевого, щоправда. Та все ж…».
«З яких би історичних причин Брешя не набула цієї назви, а як не крути ― львиця Італії», ― зауважила синьйора Анна...
Уривок із оповідання "ГЛОРІЯ: коли чуже життя стає твоїм" з книги "Італія під мікроскопом"
Книга продається у всесвітній мережі та книгарнях України
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/