Сумні очі Майданних захисників

Упали з щитами на холодну землю. Стікаючи кров'ю, просили в долі життя. Боронили Україну не щоб зватись героями. Із простим бажанням - аби Ненька вільно цвіла.

Відлунить пам'ять калатанням дзвонів. Сіпнеться страхом на тлі огня в ночі. Лунатимуть постріли. Не прощаючись з живими, душі вбитих полинуть у небесні сади.

Желатинним болем опечатано радощі овдовілих жінок, батьків без синів. Із портретів в центрі Києва усміхаються кимось люблені. Кулі снайперів спинили їхні кроки земні.

Закатовані, зниклі безвісти. Воїни Світла лютої зими. Історія нерівного поєдинку оскаженілого беркута і з палаючими шинами повсталих українських синів.

Озветься пам'ять калатанням дзвонів. Час невпинно рахує години від тих днів. З небесної блакиті на пошматовані території сумно дивляться очі майданних захисників.

20.02.2017
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/