РОЗБИТИ ГОЛОВОЮ ЛІД...

РОЗБИТИ ГОЛОВОЮ ЛІД...

Навіяно романом Марка Леві "Усе, що не було сказано"

Розбити головою лід не вдасться, якщо з іншого боку його загратовано і закрито на замки незнаної реальності чужого щастя. 
Залишаються лиш спогади, нанизані на кілометри втечі та альбом із світлинами, на яких замість них - порожнеча.
Листівку з Мілану, надіслану навесні 199... - го вона досі зберігає в пожовклому конверті. - Свідчення його почуттів, у яких ніколи їй не зізнавався. 
Вона їде у Венецію - місто кохання сама, знаючи, що там його не зустріне. А він із сім'єю смакує вино під сонцем Тоскани.
На дотику доріг автостради поміж ними - прірва в життя, якої жодною швидкістю не здолати. Можливості бути разом помирають там, де поховано кохання.

Розбити головою лід не вдасться, якщо з іншого боку його загратовано і закрито на замки незнаної реальності чужого щастя. 
Він листає власні сни, у яких в її очах іскриться радість, а спільний сміх будить простір і від нього тремтять краплини дощу на павутинні.
Навколозамкові дороги у той липень вони сходили разом. Він вдихав повітря із запахом парфумів і цілував кінчики її пальців.
Спільне блукання вулицями старого міста, кавування в історичній кав'ярні минулого не повернуть. Її кохання до нього реабілітації не підлягає.
На відстані в кілометри доріг він намагається із поля зору її не випускати. За дверима його домівки - буденність самотнього життя. Немає чого втрачати. 

Розбити головою лід не вдасться, якщо з іншого боку його загратовано і закрито на замки незнаної реальності чужого щастя. 
Одна рука міцно стискає іншу. Він гладить її волосся. Вона тоне у глибині його очей. - Відшкодування тисяч втрачених ночей.
Серце шаленіє від хвилювання поверненої реальності віднайденого почуття. Вона запитує його: "Як же ж воно буде тепер?"
"Як ранок нового дня" - Всміхаються його вуста і він подає їй сніданок у ліжко. Щастя бути разом - все, що їм залишилось від цього буття.
Його дружина померла, у дітей - власне життя. Вона також давно вдова. Дороги їхнього кохання знову перетнулися. До останнього дня разом? ТАК!  

Не втратити б часу, аби прожити кілька десятиліть спільних світанків. Не розіп'яти б новонароджене почуття. Вони смакують одне морозиво. Він запрошує її на танго під відкритим небом. Попереду в них - дорога помилок. Аби лиш разом. Усе можна здолати вдвох. 

05. 10. 2015
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/timeline/