ЖИТТЯ, КОХАННЯ І СМЕРТЬ У "САДУ ГАЛАТЕЇ"
Такі книжки приносять естетичне задоволення, породжене читанням хорошого твору. Їх варто читати поміж супермодерною популярною прозою для того, аби відчути разючу різницю між літературою скоропроминальною і літературою, яка, щойно побачивши світ, вже вписала себе в часі.
Роман "Сад Галатеї" В'ячеслава Гука - глибоко психологічний твір. Така досить товстенька книжечка - добротне видання на 495 сторінок тексту і кілька сторінок приміток.
Події твору відбуваються у сучасній і повоєнній Латвії. Про що він? Не заглиблюючись у деталі - про все: про життя, про кохання, про злочин... .. А, насамперед, про пошук Героєм власного місця у світі, його роздуми про сенс буття і смерть.
Дмитро Павличко творчість В'ячеслава Гука оцінив як
"найвищого світового рівня проза, філософська глибінь якої сягає творів Томаса Манна та Хорхе Борхеса".
"Коли почалася війна, я мав двадцять сім років і думав тоді, що все те швидко мине, але, на жаль, я знову ж, як завжди помилився. Марта мала тоді двадцять три роки. Пам'ятаю, прибігла до мене на службу... і зі сльозами повідомила, що німці вже перетнули кордон її Польщі, а там у неї залишилися родичі... Я намагався її якось заспокоїти, але з того нічого не вийшло: Марта просто тихо плакала, як плачуть на похованнях. Минули роки, але той випадок я ще й досі пам'ятаю досить виразно...
Моя скарбниця завжди зі мною. Я не маю потреби ховати її десь, як, наприклад, ховають глибоко під землею у центрі Нью-Йорка сейфи федерального банку США, і тремтіти, що її поцуплять: це моя пам'ять. Я усвідомлюю жахну гріховність світу і ніколи не був на утриманні у власної долі, що, мабуть, і обумовлює теперішній мій душевний стан, але, щоби позбутися почуття тієї гріховності, мені треба було розраховувати тільки на кровоспускальний засіб, до чого тоді я ще не був готовий, як, напевно, і кожен із нас, а зараз, міркую, уже надто пізно так чинити..."
Роман "Сад Галатеї" В'ячеслава Гука - глибоко психологічний твір. Така досить товстенька книжечка - добротне видання на 495 сторінок тексту і кілька сторінок приміток.
Події твору відбуваються у сучасній і повоєнній Латвії. Про що він? Не заглиблюючись у деталі - про все: про життя, про кохання, про злочин... .. А, насамперед, про пошук Героєм власного місця у світі, його роздуми про сенс буття і смерть.
Дмитро Павличко творчість В'ячеслава Гука оцінив як
"найвищого світового рівня проза, філософська глибінь якої сягає творів Томаса Манна та Хорхе Борхеса".
"Коли почалася війна, я мав двадцять сім років і думав тоді, що все те швидко мине, але, на жаль, я знову ж, як завжди помилився. Марта мала тоді двадцять три роки. Пам'ятаю, прибігла до мене на службу... і зі сльозами повідомила, що німці вже перетнули кордон її Польщі, а там у неї залишилися родичі... Я намагався її якось заспокоїти, але з того нічого не вийшло: Марта просто тихо плакала, як плачуть на похованнях. Минули роки, але той випадок я ще й досі пам'ятаю досить виразно...
Моя скарбниця завжди зі мною. Я не маю потреби ховати її десь, як, наприклад, ховають глибоко під землею у центрі Нью-Йорка сейфи федерального банку США, і тремтіти, що її поцуплять: це моя пам'ять. Я усвідомлюю жахну гріховність світу і ніколи не був на утриманні у власної долі, що, мабуть, і обумовлює теперішній мій душевний стан, але, щоби позбутися почуття тієї гріховності, мені треба було розраховувати тільки на кровоспускальний засіб, до чого тоді я ще не був готовий, як, напевно, і кожен із нас, а зараз, міркую, уже надто пізно так чинити..."
Немає коментарів:
Дописати коментар