Дай вмитися з чаші нашого бірюзового світанку. Потонути в обіймах ранкового туману. Налаштуй оптику на бачення. Вбери почуття в одіж Венеційського карнавалу. Без приємних несподіванок черствіє найпалкіше кохання. Ввірвися у мій простір подихом зимово-весняної відлиги. Віднайди мене на ...- й сторінці нашої книги.
Без початку і без закінчення. Із зупинками для глибоко видихнути, аби потім знову вдосталь надихатися. Відпустити у святкові сніги і повернути у сонячні будні. Поміж тут і там чи там і тут почуття просяться бути почутими і прийнятими. Без отруйних слів. Без вбивчої напруги. Поки сьогоднішні сліди не стали учорашніми.
Під'єднай сателітку до телевізії життя. Із каналами доброї музики, ріаліті-шоу, клубу мандрівників, діскавері... чогось іще. Аби розмаїття, аби не загризла сірість і зелена нудьга. Аби завжди запалювати один одного як вогник кульбабу. Допоки нас веде дорога одна. Дай руку - на вершину отієї найвищої гори підіймемося разом.
Під ногами плюскотить недалека весна...
30.01.2016
https://www.facebook.com/%D0%9E%D0%9B%D0%A3%D0%9A%D0%90-176567169149767/?ref=bookmarks
Немає коментарів:
Дописати коментар